JXTC Ethos - шаблон joomla Видео

Що таке НАТО?

НАТО (абр.) – Організація Північноатлантичного Договору (англ. North Atlantic Treaty Organization, NATO; фр. Organisation du traité de l’Atlantique Nord, OTAN) – це військово-політичний союз, створення якого було офіційно оформлено 4 квітня 1949 з підписанням у Вашингтоні дванадцятьма державами (США, Канадою, Ісландією, Великобританією, Францією, Бельгією, Нідерландами, Люксембургом, Норвегією, Данією, Італією та Португалією) Північноатлантичного договору , більш відомого, як Вашингтонський договір , що передбачає колективну безпеку і взаємний захист країн-членів від зовнішніх загроз. Головним джерелом загроз у той час вважався Радянський Союз. У статті 5 Північноатлантичного договору говориться, що в разі «збройного нападу» на одного або кількох його учасників інші члени НАТО негайно нададуть допомогу країні або країнам, що зазнали «нападу», шляхом здійснення такої дії, які вони «вважатимуть необхідними, включаючи застосування збройної сили ».

Самі збройні сили НАТО були створені в 1950 році у зв’язку з війною в Кореї. У грудні того ж року сесія Ради НАТО прийняла рішення про розпуск військової організації Західного союзу (Брюссельського пакту) з огляду на її злиття з військовою організацією НАТО.

Слід зазначити, що три держави-члена цього альянсу (Франція, Іспанія, Греція) мали «особливі» періоди відносин з військовою структурою НАТО-вони не брали в ній участі: Франція з 1967 по 2009 рік, Греція з 1974 по 1980 рік, Іспанія – з моменту свого входження в НАТО до 1996 року. Ісландія є єдиною державою-членом НАТО, у якого немає власної армії, але вона має свого цивільного представника у Військовому комітеті альянсу. Згідно зі статутом НАТО, альянс відкритий для вступу нових членів, здатних розвивати принципи Договору і робити свій внесок у колективну безпеку. Серед напрямків діяльності НАТО – розвиток міжнародного співробітництва та прийняття дій, спрямованих на запобігання конфліктів між її членами та партнерами; захист цінностей демократії, свободи особи, економіки вільного підприємництва і верховенства закону.

З середини 90-х років минулого століття, у зв’язку з закінченням «холодної війни» і зникненням головного джерела загроз – Радянського Союзу, НАТО став реалізовувати політику «відкритих дверей» щодо колишніх країн соціалістичного табору, розширюючись на схід-все ближче до кордонів Росії . Обгрунтуванням такого розширення став висновок, зроблений в ході спеціального дослідження НАТО, про появу потреби і унікальної можливості щодо вдосконалення безпеки в Евроаталантичному регіоні без відновлення лінії розмежування.

В даний час членами НАТО є 28 держав:

-Бельгія, Великобританія, Данія, Ісландія, Італія, Канада, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія, США, Франція -країни засновники альянсу ;

-Греція, Туреччина – країни першої хвилі розширення (лютий 1952 року);

-Німеччина- учасник другого розширення (травень 1955);

-Іспанія- учасник третього розширення (травень 1982 року);

-Угорщина, Польща, Чехія – країни четвертої хвилі розширення (березень 1999 года);

-Болгарія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина, Словенія, Естонія – учасники п’ятого розширення (березень 2004 року);

-Албанія, Хорватія – країни шостої хвилі розширення (квітень 2009 року).
Албанія     Греція     Польща     Хорватія     Німеччина     Люксембург     Нідерланди
Бельгія     Угорщина     Португалія     Сполучені Штати Америки     Франція     Норвегія     Чеська Республіка
Болгарія     Ісландія     Румунія     Великобританія     Іспанія     Латвія     Данія
Канада     Італія     Словаччина     Туреччина     Словенія     Литва     Естонія

Основні рішення НАТО готуються і приймаються в комітетах, які складаються з членів національних делегацій. Вищим політичним органом НАТО є сесія Північноатлантичної ради (Ради НАТО), яка проводиться на рівні глав держав і урядів. У період між сесіями функції Ради НАТО виконує Постійна рада НАТО, куди входять представники всіх країн-учасниць блоку в ранзі послів. Вищим військовим органом НАТО є Військовий комітет, що складається з начальників генеральних штабів країн – членів НАТО. Вищим військово-політичним органом організації з грудня 1966 є Комітет військового планування, який збирається двічі на рік на свої сесії на рівні міністрів оборони, хоча формально складається з постійних представників. До основних органів НАТО відноситься також Група ядерного планування, яка проводить свої засідання зазвичай двічі на рік на рівні міністрів оборони, зазвичай перед засіданнями Ради НАТО.

У рамках НАТО створена програма Партнерство заради миру (ПЗМ) і Рада Євроатлантичного партнерства (РЄАП).Завдяки цим ініціативам держави-члени НАТО відкрили нові шляхи співпраці з іншими країнами (в тому числі і Росією).

Андерс Фог Расмуссен - Генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен

Новим головою Військового комітету НАТО став данський генерал Кнуд Бартелс (Knud Bartels), який вступив у свою нову посаду 2 січня 2012 року. Він змінив на цій посаді італійського адмірала Жампаоло ді Паола (Giampaolo Di Paola), який знову призначений міністром оборони Італії.     

Офіційні мови НАТО – англійська і французька.

Штаб-квартира Ради НАТО знаходиться в Брюсселі (Бельгія).